Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, заборона працювати або примушування до праці, заборону навчатися тощо.
Психологічне насильство – словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи.
Сексуальне насильство – будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини.
Фізичне насильство – ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, залишення в небезпеці.
25.03.2021 року на базі Кременчуцької ЗОШ №24 (директор Тригубенко С.В., практичний психолог Шевченко І.С.) відбувся семінар для працівників психологічної служби закладів загальної середньої освіти м.Кременчук "Профілактична робота працівників психологічної служби ЗЗСО з питань запобігання та протидії вживання неповнолітніми психоактивних речовин". На семінарі були обговорені форми роботи практичних психологів і соціальних педагогів, методичні ресурси для роботи по профілактиці наркотичних, алкогольних проблем серед здобувачів освіти.
18.03.2021 р. відбулось чергове засідання Школи професійної адаптації для працівників психологічної служби закладів загальної середньої освіти м. Кременчук на тему "Форми і методи роботи працівників психологічної служби щодо формування сприятливого психологічного клімату в класах ЗЗСО". На засіданні працівники психологічної служби ЗЗСО обговорили методи діагностики стану психологічного мікроклімату в класах, обмінялись досвідом роботи щодо форм і методів роботи по формуванні в класах сприятливого психологічного клімату.
25 лютого 2021 року відбувся онлайн семінар для працівників психологічної служби ЗЗСО м. Кременчук "Допомога фахівців психологічної служби ЗЗСО здобувачам освіти у виборі профілю навчання та сфери майбутньої професії". Учасники семінару мали можливість ознайомитись з наступними напрямами діяльності працівників психологічної служби ЗЗСО стосовно діяльності по сприянню профільного та професійного самовизначення здобувачів освіти: "Створення у ЗЗСО сприятливих умов для профільного та професійного самовизначення здобувачів освіти", Сирота Леся, директор КНМЦПС, "Діяльність працівників психологічної служби зі сприяння профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти", Зюман Людмила, методист КНМЦПС, "Система роботи закладу освіти з допомоги здобувачам освіти у виборі профілю навчання та закладу вищої освіти", Ніконова Діана, практичний психолог Кременчуцького ліцею №11 "Гарант", "Використання ресурсів профорієнтаційних сайтів, платформ мережі Інтернет у роботі працівників психологічної служби по визначенню індивідуальни особливостей та інтересів здобувачів освіти", Поляцкова Ніна, практичний психолог Кременчуцького ліцею №5 імені Т.Г. Шевченка, "Використання власного блогу практичного психолога для профорієнтації здобувачів освіти", Хорольська Оксана, практичний психолог Кременчуцького ліцею 6 "Правобережний", "Діагностичні методики визначення індивідуально-психологічних особливостей, інтересів здобувачів освіти", Левченко Вікторія, практичний психолог Кременчуцької гімназії №12, "Консультативна допомога соціального педагога здобувачам освіти, які потребують піклування та їх батькам у виборі профілю навчання та закладу вищої освіи", Парнюк Юлія, соціальний педагог Кременчуцького ліцею №10 "Лінгвіст"
На наших очах формується
хвиля і в найближчі два тижні вона може зростати, охоплюючи тривогою все більшу
кількість людей. Бо
питання життя, особливо захисту життя дитини, - це дуже значуще питання.
Тому головне - тримати спокій і між інформацією, яка на нас
буде накочуватися хвилею, і нашими реакціями - мати власні механізми
самозбереження і стримування.
Завдання нас, дорослих, - допомогти дітям, оскільки в них іще не так добре сформовані механізми опанування емоцій, їх інформаційні хвилі можуть закрутити значно сильніше. Будьмо емоційною опорою дітям.
- Якщо
ви дізнались інформацію про загибель дитини, і у вас з'являється
тривога за вашу дитину, може і страх, і навіть паніка - це нормально. Ви реагуєте, як жива любляча
людина.
- Але це не
значить, що цю емоцію ви маєте передати своїм дітям без жодної її обробки. Бо
емоції заразні, вони передаються в спілкуванні
- Тому ви маєте опанувати свої емоційні стани перед тим, як спілкуватися з дитиною. Бо інформація і в дитини теж викличе емоцію, але не таку, як ваша.
- У
кожного дорослого є свої перевірені способи, просто треба їх згадати.
- Важливо взяти паузу – звернутися до
себе, свого досвіду, який тимчасово відключився сильною емоцією.
- У тривозі, і хочеться діяти в
пришвидшеному темпі, а важливі саме паузи для відновлення чутливості, віри в
себе,
відновлення свого центру стабільності в життєвому світі, який захоплений
інформаційною хвилею.
- Налийте стакан води, пийте і
рахуйте ковточки.
Випили. Тепер прислухайтесь до себе. Вам іще досі хочеться схопити свою
дитину і трясучи її дико питати - чи ти
там у тіктоку не почитала якийсь дурний челендж про таблетки?!!! Стоп. Ви іще не готові до розмови з дитиною. Подихайте, згадайте щось ресурсне
- що дає вам іншу емоцію, позитивну, що повертає вам віру в себе.
Потупайте ногами, відчуйте грунт, пальчики, ступні.
- Тепер ви готові говорити про
важливе з дитиною без захоплення її у вир інформаційної хвилі. Тепер
ваша
емоція не буде викликати у дитини бажання шукати додаткову інформацію.
- Тривога, навіть не своя, а навіяна - штовхає піти пошукати, а де ж воно там в тіктоці про це було. Ми вже це проходили із синіми китами 2017, коли за день з'являлися тисячі нових підписників.
- Краще
хай
дитина покаже свої емоції, розкаже, що вона думає про подію, а якщо не чула про
цей випадок, то почує від вас. Почує від вас сум, навіть розпач, що не
вдалося врятувати, почує захоплення тими дітьми, які не були байдужими - і це
врятувало життя одній із дівчат.
- Але
не страх і сумнів - що з вашою дитиною щось не так. Посумуйте, погорюйте разом,
поспівпереживайте. Це
теж важкі емоції, але коли вони поділяються, то легшає. Від взаємопідтримки.
- Після цього поверніться до розмови про те,
яка ж поведінка може врятувати, хай
дитина скаже, що врятувало би дівчат, нехай визначить, де був той момент, коли
треба було зупинитися.
- І з
вірою в те, що ваша дитина це розуміє, підправте, якщо вона готова зайти дуже
далеко.
- Це буде розумна розмова на фоні емоційно теплому,
підтримуючому, стабільному. Вона не буде штовхати в інформаційну хвилю.
- Тому, що спокій і віра, справжня надійна опора -
всередині.
Задача турботи і протистояння
негативним впливам є, інформаційним негативним впливам соцмереж - є, вона є
завжди. Не
з'явилася зараз, була і вчора, до загибелі дітей. Буде і завтра.
Просто
зараз до цієї батьківської задачі додається ще завдання протистояти
інформаційній хвилі.
Дивіться на цю хвилю з власного берега, вона спаде.
Але
задача захисту дитини залишиться і тоді, коли про це перестануть говорити з
ажіотажем і сенсацією.
Джерело: за матеріалами посту у фейсбук Любові Найдьонової, доктора
психологічних наук (https://www.facebook.com/lyubov.naydonova)
Нам важливо дати можливість підлітку “скинути збудження” (раптом – вони захочуть займатися спортом, можуть допомогти батут, “лазерні бої”, будь-які псевдо-агресивні ігри).
У позитивній психотерапії є красива модель балансу або “ромб балансу”. Уявіть ромб, у вершинах якого стоять найважливіші теми життя:
В ідеальній системі всі сторони ромба мають бути рівнозначними, але в реальному – якийсь кут може бути “відтягнутим”, перевантаженим, деформуючи всю структуру. І нам важливо не зменшити кут, який “виділяється”, а продумати, як збільшити інші. Це стосується й дітей, і дорослих.
Одна з колег, яка приїжджала на заняття Студії Маріанни Ільченко, розповіла про свій досвід. Мені здалося це прекрасним кейсом.
Шкільний психолог або класний керівник збирає клас. Йому ставить завдання: розробити інструменти “кризового реагування” в складних ситуаціях у класі. Клас розбивається на групи. Можливо, кожна група розв’язує своє завдання, можливо – пропонується кілька тем, у яких група шукає відповіді:
– Як зрозуміти, що однокласнику / другу погано?
– Що я роблю, коли мені погано?
– Як розрізнити “небезпечну інформацію”, які правила безпеки в інтернеті працюють?
– До кого можна звернутися по допомогу?
– Якщо я дізнався, що однокласник / друг збирається зробити ризиковану дію, – як важливо вчинити?
– Що мені допомагає (заспокоїтися…)?
– Що ми робимо в класі, щоби підтримувати одне одного?
Дорослій людині важливо бути фасилітатором цього важливого процесу. І проводити це має той, кому діти довіряють.
Пошук відповідей, робота в групі – уже стає “виходом із лабіринту”.
Усіх дорослих я питаю: “Коли ваша дитина вам і з вами усміхалася? Чи дозволяєте ви дитині вас чогось навчити? Яка улюблена страва вашої дитини? А як ваша дитина знає, що ви її любите, що вона для вас важлива?”.
Нехай наша любов буде для дітей очевидною. А нам вистачить сил і мудрості дати їм опору в їхньому дорослішанні. І нехай нам буде за них спокійно.
Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня
