25 лютого 2021 року відбувся онлайн семінар для працівників психологічної служби ЗЗСО м. Кременчук "Допомога фахівців психологічної служби ЗЗСО здобувачам освіти у виборі профілю навчання та сфери майбутньої професії". Учасники семінару мали можливість ознайомитись з наступними напрямами діяльності працівників психологічної служби ЗЗСО стосовно діяльності по сприянню профільного та професійного самовизначення здобувачів освіти: "Створення у ЗЗСО сприятливих умов для профільного та професійного самовизначення здобувачів освіти", Сирота Леся, директор КНМЦПС, "Діяльність працівників психологічної служби зі сприяння профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти", Зюман Людмила, методист КНМЦПС, "Система роботи закладу освіти з допомоги здобувачам освіти у виборі профілю навчання та закладу вищої освіти", Ніконова Діана, практичний психолог Кременчуцького ліцею №11 "Гарант", "Використання ресурсів профорієнтаційних сайтів, платформ мережі Інтернет у роботі працівників психологічної служби по визначенню індивідуальни особливостей та інтересів здобувачів освіти", Поляцкова Ніна, практичний психолог Кременчуцького ліцею №5 імені Т.Г. Шевченка, "Використання власного блогу практичного психолога для профорієнтації здобувачів освіти", Хорольська Оксана, практичний психолог Кременчуцького ліцею 6 "Правобережний", "Діагностичні методики визначення індивідуально-психологічних особливостей, інтересів здобувачів освіти", Левченко Вікторія, практичний психолог Кременчуцької гімназії №12, "Консультативна допомога соціального педагога здобувачам освіти, які потребують піклування та їх батькам у виборі профілю навчання та закладу вищої освіи", Парнюк Юлія, соціальний педагог Кременчуцького ліцею №10 "Лінгвіст"
пʼятниця, 26 лютого 2021 р.
пʼятниця, 19 лютого 2021 р.
Як батькам поговорити з дітьми в умовах інформаційної хвилі
За матеріалами посту у Фейсбук Любові Найдьонової,
доктора психологічних наук
На наших очах формується
хвиля і в найближчі два тижні вона може зростати, охоплюючи тривогою все більшу
кількість людей. Бо
питання життя, особливо захисту життя дитини, - це дуже значуще питання.
Тому головне - тримати спокій і між інформацією, яка на нас
буде накочуватися хвилею, і нашими реакціями - мати власні механізми
самозбереження і стримування.
Завдання нас, дорослих, - допомогти дітям, оскільки в них іще не так добре сформовані механізми опанування емоцій, їх інформаційні хвилі можуть закрутити значно сильніше. Будьмо емоційною опорою дітям.
Батькам:
- Якщо
ви дізнались інформацію про загибель дитини, і у вас з'являється
тривога за вашу дитину, може і страх, і навіть паніка - це нормально. Ви реагуєте, як жива любляча
людина.
- Але це не
значить, що цю емоцію ви маєте передати своїм дітям без жодної її обробки. Бо
емоції заразні, вони передаються в спілкуванні
- Тому ви маєте опанувати свої емоційні стани перед тим, як спілкуватися з дитиною. Бо інформація і в дитини теж викличе емоцію, але не таку, як ваша.
Опанування тривоги-страху-паніки:
- У
кожного дорослого є свої перевірені способи, просто треба їх згадати.
- Важливо взяти паузу – звернутися до
себе, свого досвіду, який тимчасово відключився сильною емоцією.
- У тривозі, і хочеться діяти в
пришвидшеному темпі, а важливі саме паузи для відновлення чутливості, віри в
себе,
відновлення свого центру стабільності в життєвому світі, який захоплений
інформаційною хвилею.
- Налийте стакан води, пийте і
рахуйте ковточки.
Випили. Тепер прислухайтесь до себе. Вам іще досі хочеться схопити свою
дитину і трясучи її дико питати - чи ти
там у тіктоку не почитала якийсь дурний челендж про таблетки?!!! Стоп. Ви іще не готові до розмови з дитиною. Подихайте, згадайте щось ресурсне
- що дає вам іншу емоцію, позитивну, що повертає вам віру в себе.
Потупайте ногами, відчуйте грунт, пальчики, ступні.
- Тепер ви готові говорити про
важливе з дитиною без захоплення її у вир інформаційної хвилі. Тепер
ваша
емоція не буде викликати у дитини бажання шукати додаткову інформацію.
- Тривога, навіть не своя, а навіяна - штовхає піти пошукати, а де ж воно там в тіктоці про це було. Ми вже це проходили із синіми китами 2017, коли за день з'являлися тисячі нових підписників.
Як говорити з дитиною
- Краще
хай
дитина покаже свої емоції, розкаже, що вона думає про подію, а якщо не чула про
цей випадок, то почує від вас. Почує від вас сум, навіть розпач, що не
вдалося врятувати, почує захоплення тими дітьми, які не були байдужими - і це
врятувало життя одній із дівчат.
- Але
не страх і сумнів - що з вашою дитиною щось не так. Посумуйте, погорюйте разом,
поспівпереживайте. Це
теж важкі емоції, але коли вони поділяються, то легшає. Від взаємопідтримки.
- Після цього поверніться до розмови про те,
яка ж поведінка може врятувати, хай
дитина скаже, що врятувало би дівчат, нехай визначить, де був той момент, коли
треба було зупинитися.
- І з
вірою в те, що ваша дитина це розуміє, підправте, якщо вона готова зайти дуже
далеко.
- Це буде розумна розмова на фоні емоційно теплому,
підтримуючому, стабільному. Вона не буде штовхати в інформаційну хвилю.
- Тому, що спокій і віра, справжня надійна опора -
всередині.
Задача турботи і протистояння
негативним впливам є, інформаційним негативним впливам соцмереж - є, вона є
завжди. Не
з'явилася зараз, була і вчора, до загибелі дітей. Буде і завтра.
Просто
зараз до цієї батьківської задачі додається ще завдання протистояти
інформаційній хвилі.
Дивіться на цю хвилю з власного берега, вона спаде.
Але
задача захисту дитини залишиться і тоді, коли про це перестануть говорити з
ажіотажем і сенсацією.
Джерело: за матеріалами посту у фейсбук Любові Найдьонової, доктора
психологічних наук (https://www.facebook.com/lyubov.naydonova)
Чому підлітки чинять необдумано й що з цим можна зробити батькам та в школі
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ
Нам важливо дати можливість підлітку “скинути збудження” (раптом – вони захочуть займатися спортом, можуть допомогти батут, “лазерні бої”, будь-які псевдо-агресивні ігри).
У позитивній психотерапії є красива модель балансу або “ромб балансу”. Уявіть ромб, у вершинах якого стоять найважливіші теми життя:
- тіло (здоров’я, харчування, спорт, гігієна, сон…);
- контакти (спілкування, близькість, сім’я, друзі…);
- реалізація (діяльність, навчання, робота…);
- сенс (фантазії, творчість, майбутнє, мрії, цілі, цінності).
В ідеальній системі всі сторони ромба мають бути рівнозначними, але в реальному – якийсь кут може бути “відтягнутим”, перевантаженим, деформуючи всю структуру. І нам важливо не зменшити кут, який “виділяється”, а продумати, як збільшити інші. Це стосується й дітей, і дорослих.
ЩО МОЖНА РОБИТИ В ШКОЛІ
Одна з колег, яка приїжджала на заняття Студії Маріанни Ільченко, розповіла про свій досвід. Мені здалося це прекрасним кейсом.
Шкільний психолог або класний керівник збирає клас. Йому ставить завдання: розробити інструменти “кризового реагування” в складних ситуаціях у класі. Клас розбивається на групи. Можливо, кожна група розв’язує своє завдання, можливо – пропонується кілька тем, у яких група шукає відповіді:
– Як зрозуміти, що однокласнику / другу погано?
– Що я роблю, коли мені погано?
– Як розрізнити “небезпечну інформацію”, які правила безпеки в інтернеті працюють?
– До кого можна звернутися по допомогу?
– Якщо я дізнався, що однокласник / друг збирається зробити ризиковану дію, – як важливо вчинити?
– Що мені допомагає (заспокоїтися…)?
– Що ми робимо в класі, щоби підтримувати одне одного?
Дорослій людині важливо бути фасилітатором цього важливого процесу. І проводити це має той, кому діти довіряють.
Пошук відповідей, робота в групі – уже стає “виходом із лабіринту”.
Усіх дорослих я питаю: “Коли ваша дитина вам і з вами усміхалася? Чи дозволяєте ви дитині вас чогось навчити? Яка улюблена страва вашої дитини? А як ваша дитина знає, що ви її любите, що вона для вас важлива?”.
Нехай наша любов буде для дітей очевидною. А нам вистачить сил і мудрості дати їм опору в їхньому дорослішанні. І нехай нам буде за них спокійно.
Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня
четвер, 28 січня 2021 р.
понеділок, 25 січня 2021 р.
Засідання методичного об'єднання працівників психологічної служби ЗЗСО 21.01.2021
21.01.2021 р. відбулось засідання методичного об'єднання працівників психологічної служби ЗЗСО м.Кременчук. Досвідом роботи в умовах карантину у зв’язку з пандемією корона вірусної хвороби (COVID-19) поділились Поляцкова Н.,практичний психолог Кременчуцького ліцею №5, Хорольська О., практичний психолог Кременчуцького ліцею №6, Пищита І., практичний психолог Кременчуцької гімназії №8, Пронякіна О., практичний психолог Кременчуцької гімназії №16.
Працівникам психологічної служби були представлені авторські програми, схвалені у 2020 році експертною комісією ОЦППСР ПОІППО: корекційно-розвиткова програма «Розвиток емоційно-вольової та пізнавальної сфери дітей молодшого шкільного віку з ознаками шкільної дезадаптації засобами гри з піском», автор-укладач Пронякіна Ольга Іванівна, практичний психолог Кременчуцької гімназії №16, 202 розвивальна програма «Розвиток соціальної компетентності як здатності до взаємодії учнів молодшого шкільного віку», автор-укладач Левченко Вікторія Володимирівна, практичний психолог Кременчуцької гімназії №12, 2020 р. та профілактична програма занять з педагогами «Школа – територія без насильства», автор-укладач Островська Тетяна Юріївна, практичний психолог Кременчуцької гімназії № 20 Кременчуцької міської ради Полтавської області, 2019 р., переможець обласного етапу, ІІІ місце.
середа, 9 вересня 2020 р.
Адаптація першокласників: порада батькам
Поради батькам
першокласників
Шкільна зрілість
Психологи виділяють три
аспекти шкільної зрілості:
інтелектуальна — вміння порівнювати
предмети, явища, вловлювати основні зв’язки між явищами. Розвинене мовлення
не є абсолютним показником інтелектуальної готовності;
емоційно-вольова —
вміння концентрувати увагу, вміння регулювати свою поведінку, керувати
емоціями, спроможність тривалий час виконувати нецікаве завдання;
соціальна — потреба в спілкуванні з однолітками, уміння спілкуватися і виконувати роль учня.
Фізичні умови адаптації дитини до школи
Перші три
тижні адаптації в школі називають «фізіологічною бурею» або «гострою
адаптацією». Це найтяжчий час для дитини, вона відчуває постійне
напруження.
Наступний етап адаптації — нестійке
пристосування, коли організм дитини знаходить прийнятні реакції
на нові умови життя.
Потім настає
період відносно стійкого пристосування. Організм реагує
на навантаження з меншим напруженням.
ПОРАДИ
Деякі діти до кінця першої чверті
худнуть, у інших — знижується або підвищується тиск. Діти можуть
скаржитись на головний біль, втому, поганий сон, зниження апетиту. Лікарі
можуть діагностувати появу шумів у серці, порушення нервово-психічного
здоров’я та нездужання. Це ознаки перевтоми.
Щоб допомогти дитині адаптуватися, необхідно відрегулювати її режим дня.
Хороший фізичний стан дитини залежить від того, скільки вона гуляє
на вулиці, як часто рухається, яку їжу їсть, скільки часу проводить
за комп’ютером і телевізором.
Розпланувати день ліпше разом з дитиною. На перших батьківських зборах запропонуйте батькам об’єднатися у кілька груп і розробити рекомендації режиму дня. Поради «Як організувати режим дня першокласника: 7 порад».
Психологічні умови для
успішної адаптації
На початку
навчання в школі дитині важливо отримувати радісні та позитивні
емоції від спілкування.
Не можна піклуватися лише про навчання
дитини, забуваючи про її самопочуття в нових умовах. Батькам
здається, що дитина має одразу із задоволенням ходити в школу,
робити уроки, читати книжки, цікавитися навчанням, а не грою.
Батьки говорять дитині: «Ти вже доросла,
а значить, маєш цікавитися не іграшками, а навчанням. Чому
ти постійно граєшся. Ліпше йди й почитай». Першокласник не встиг
пристосуватися до нового способу життя, але намагається відповідати
вимогам дорослих. До стресу перших шкільних днів додається страх
не виконати батьківські настанови.
Неможливо
стати школярем за мить.
Виконувати
домашні завдання — це частина шкільного життя, а гра
з друзями на вулиці допоможе розслабитися.
Потрібно
визнати гру природним заняттям першокласника. Не варто засуджувати
інтерес дитини до іграшок. Це природне заняття для вчорашнього
дошкільника. Батьки вважають, що читання і письмо —
це «серйозні», «потрібні» заняття, а гра — витрачання часу.
Своїм ставленням дорослі показують дитині, що школярем бути добре,
а дошкільником — погано. У цій ситуації дитині психологічно дуже
складно, їй хочеться гратися, а батьки це засуджують. Заборона
і бажання створюють психологічний конфлікт, розв’язати який дитині
непросто. Дитина або забороняє собі гратися і пригнічує свої потреби, або
мучиться докорами сумління після гри, або йде на конфронтацію «Все одно
буду!».
Як і за що хвалити
Щоб у дитини сформувалося позитивне
ставлення до школи, важливо, щоб
вона розуміла: вчитися їй під силу, вона може впоратися з навчальними
завданнями.
Відчуття
власної успішності значно полегшує труднощі адаптації та сприяє підвищенню
навчальної мотивації.
Заохочення має бути конкретним: хваліть
не саму дитину, а якусь рису її поведінки, результат діяльності.
Якщо ви скажете: «Оленко, ти сьогодні дуже акуратно написала
літери!», або: «Михасю, мені дуже подобається хвостик у цієї цифри!»,
дитина отримає інформацію про те, що потрібно робити, щоб бути
хорошим школярем, і зрозуміє, що для неї це можливо.
Якщо
просто сказати: «Розумниця, відмінно!», то дитина не зрозуміє,
за що її хвалять, і їй буде важко зорієнтуватися
в тому, яка поведінка є схвальною.
Якщо не знаєте, за що похвалити дитину, знайдіть щось таке, що у неї виходить добре, навіть якщо це всього лише один гачечок, написаний у прописах. Коли у дитини не буде щось виходити, можна звернутися до цього досвіду, щоб допомогти їй повірити у власні сили.
Про що запитувати
У школі дитина вперше стикається
із зовнішньою оцінкою своїх дій. Перші оцінки пов’язані
як з позитивними, так і з негативними переживаннями. Якщо ви розпитуєте дитину про оцінки
і бурхливо на них реагуєте, для дитини вони стануть основною частиною
шкільного життя.
Запитання: «Що ти сьогодні дізнався
нового? З ким із діток ти сьогодні грав? Які уроки були для тебе
найцікавішими?» допоможуть дитині
зрозуміти, що головне в школі — навчання й спілкування.
Для дитини оцінка — це оцінювання
не її роботи, а її самої: «Якщо я отримую хороші
оцінки, значить я хороша». Така позиція
є небезпечною, бо може призвести до формування залежності від
думки оточення, від зовнішнього оцінювання.
Тому оцінки,
які отримує дитина, не повинні впливати на вашу думку і почуття
до неї. Важливо, щоб дитина розуміла: іноді у неї щось
не виходитиме, але вона при цьому не стає поганою. Так, під час
виконання домашнього завдання можна запитати: «Іринко, як ти гадаєш,
що у тебе вийшло найкраще? А що — не дуже?».
Якщо дитина болісно переживає через оцінки, використовуйте в розмові слово «зате». Наприклад: «Денисе, так, завдання ти розв’язав неправильно. Зате ти написав дуже красиві цифри». А ще запевніть дитину у своїй підтримці: «Спробуймо разом розібратися й виконати завдання».
Як допомогти висловити негативні почуття
Якщо дитині сумно, вона розлючена
на школу, вчителя або однокласників, важливо дати їй можливість
висловити свої негативні почуття.
Якщо
ви скажете дитині: «Христинко, не засмучуйся. Чому ти злишся?
Як ти можеш так говорити?», то це підсилить стрес
і віддалить вас від дитину.
Першокласнику
необхідне ваше розуміння. Якщо
ви уважно вислухаєте дитину, визнаєте, що навчання в школі
справді може бути нецікавим або важким, то допоможете їй звільнитися
від гнітючих думок і почуттів. Скажіть: «Олексійку, я бачу,
ти засмутився. Тобі було прикро. Навіть, напевно, в школу ходити
не захотілося». Такими відповідями ви підтримаєте дитину.
Джерело:
https://www.pedrada.com.ua/article/2681-batkvsk-zbori-v-1-klas-na-temu-adaptats-pershoklasnikv?fbclid=IwAR1rGye-a6ulxGBOuWGzHmfFn_ZXw2g6KSn62wkULVF3qscQrs7YS1Bbwsw














